Черкаське навчально - виховне об’єднання №36 імені Героїв - прикордонників

Попередження випадків, які несуть загрозу життю та здоров’ю учнів Загальні рекомендації батькам із надання допомоги дітям у запобіганні cуїцидальної поведінки: 1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною; 2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень; 3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх; 4. Відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі; 5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми; 6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини/підлітка людей (близьких родичів, вчителя, ювенального поліцейського, тощо); 7. Зверніться разом із підлітком до дитячого чи підліткового психолога/психіатра. Дорослі мають пам’ятати, що суїцидальні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку. Варто звернути увагу на основні мотиви підліткових самогубств. Суїцидальні реакції можуть виникати: • за мотивом «невдале кохання» - людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду. Кохання, як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15-17 років; • мотивом «крик про допомогу» - індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєнні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо); • за мотивом «синдром Вертера» - кількість суїцидів різко збільшується після публікації по телебаченню, в інтернеті, на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство. Важливо пам’ятати: суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження! Більшість підлітків, які роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику. Дорослі, звернуть увагу: • Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка; • Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою; Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості. Думки про самогубство можуть минути, людина здатна повністю їх позбутися. Суїцидальні думки - не вирок. Відкрите обговорення з підлітком проблем і відчуттів може врятувати життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити; Нерідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Один з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам). Батьки, будьте уважними та чутливими до своїх дітей! Поговоріть з ними! Поясніть, до яких непоправних наслідків можуть призвести спроби самоушкодити собі. Бережіть дітей! Що необхідно знати про підлітковий суїцид аби вчасно надати допомогу? Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: • розмови дитини про самогубство або про суїцидільні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); • надмірна самокритика і переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка, захоплення кумирами, які вчинили самогубство; • прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше, торкаються теми суїциду; • дарування важливих для дитини речей друзями або близькими; • соціальна ізоляція; депресивний стан; • виникнення на тілі поранень чи ушкоджень; • відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Важливим напрямом державної політики є протидія торгівлі людьми. Торгівля людьми – серйозне порушення прав людини. Гендерна дискримінація є однією є причин, що призводить до торгівлі людьми. Форми експлуатації та вербування активно змінюються, що вимагає реагування та інформування громадян. Інформаційні ролики присвячені таким питанням: встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми; важливість безоплатної вторинної правової допомоги постраждалим від торгівлі людьми; підвищення вразливості до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми та експлуатації в умовах пандемії COVID-19. Ролики завантажені на Youtube-каналі за лінком: https://www.youtube.com/watch?v=KcFyIEnIcBM&t=16s

Мабуть, ви чули про флешмоб у TikTok "Випий 40 таблеток і подивись, що буде". Двоє школярок з Боярки так і зробили, через що одна з них загинула, а інша потрапила до лікарні. Це текст про те, як батьки та педагоги можуть вберегти підлітків від необдуманих вчинків ⬇️ http://bit.ly/3av8QRO

В інтернеті дітям загрожують чимало речей: кібербулінг, сексуальні зловживання, перегляд незаконного контенту тощо. У цій статті коротко зібрані міжнародні рекомендації, як вчителям навчити учнів поводитись в інтернеті безпечно http://bit.ly/3px3pWM

СТОП, БУЛІНГ!

Міністерство юстиції в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» за підтримки МФ «Відродження» та за сприяння Національної поліції України розпочинає інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків.

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності.

За даними дослідження UNICEF Україна за 2017 рік, 67% дітей стикалися з булінгом (були жертвою або свідком), а 40% постраждалих від цькування взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися за допомогою. 25% - говорили про це не з дорослими (з другом чи братом/сестрою). З тих, хто мовчать – 40% соромляться про це говорити, а 22% вважають, що це нормальне явище.

За даними доповіді ВООЗ в 2016 році, Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн по відсотку жертв булінгу серед 15-ти річних (9% дівчат та 11% хлопців).

Найбільш розповсюдженим є психологічний і фізичний булінг. Проте, як наслідок поширення ролі комунікаційних технологій: телефонного зв'язку, Інтернету та соціальних мереж, з’являється новий вид цькування – кібер булінг. Це не просто пустощі або грубість, це особлива форма взаємин між дітьми, що за відсутності реагування може перерости в насильство.

Тому надзвичайно важливим є небайдужість батьків до своєї дитини і постійне відстежування ситуації – настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати про тісний контакт з класним керівником, налагодження комунікації з іншими батьками в класі.

Пам’ятайте, якщо помітили, що:

• у дитини немає друзів;
• дитина боїться іти до школи;
• має низьку самооцінку;
• у дитини з’являються зіпсовані речі;
• дитина сама наносить собі ушкодження;
• сумна після спілкування у соціальних мережах та ін.

– поговоріть із дитиною, вислухайте та допоможіть вирішити проблемну ситуацію.

В рамках кампанії #CтопБулінг розроблено інформаційні матеріали, з яких можна дізнатися, які види булінгу існують та як діяти в ситуації, якщо ви стали свідком булінгу. В них також міститься інформація для батьків, чиї діти стали жертвами цькування або ж самі вчиняють насилля щодо інших дітей.

Виховання молодого покоління – це невід’ємна складова правопросвітництва. І дуже важливо, щоб діти усвідомлювали своє право бути захищеними і знали, як діяти у разі посягання на їхню честь та свободу.